GNPU LogoIRHlukhivNPU

Institutional Repository of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Електронний репозитарій Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

 

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Нові надходження

Ескіз
Документ
Методичні рекомендації з інтеграції створеної 3D-колекції та інтерактивної VR-реконструкції історичного середовища Глухова XVIII століття в освітній процес
(Глухівський НПУ ім. О. Довженка, 2026) Курок, Олександр; Ткаченко, Наталія; Курок, Віра; Гриценко, Андрій; Артемова, Любов
Ескіз
Документ
Формування соціальної компетентності здобувачів освіти в умовах кризових викликів
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Бірюк, Людмила; Пінчук, Ірина; Тюльпа, Тетяна; Вишник, Ольга; Пішун, Сергій; Шейко, Галина; Бірюк, Олег
Методичні рекомендації репрезентують теоретичні основи розвитку стресостійкості особистості в умовах глобальних викликів, сутнісні та структурно-функціональні характеристики соціальної компетентності здобувачів освіти, а також особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування соціальної компетентності молодших школярів засобами артпедагогічних, комунікативних і цифрових технологій. У виданні описано сучасні комунікативні практики та засоби арт-терапії, що є цінними практичними матеріалами для застосування з метою розвитку соціальної компетентності в умовах кризових викликів. Методичні рекомендації призначені для здобувачів вищої освіти спеціальностей А3 Початкова освіта, С4 Психологія, І10 Соціальна робота і консультування (першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів), педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти, керівників ЗЗСО, викладачів закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти, а також батьків учнів.
Ескіз
Документ
Природнича освіта і наука для сталого розвитку України: проблеми і перспективи. Збірник наукових матеріалів V Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції з міжнародною участю (22-23 жовтня 2026 року, м. Глухів)
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026)
У збірнику представлено матеріали доповідей науковців і освітян України, в яких висвітлюються теоретико-методологічні та прикладні проблеми наукового і освітнього супроводу сталого розвитку. Збірник розрахований на широке коло науковців: екологів, крівників, викладачів, вчителів, студентів закладів вищої освіти та всіх тих, хто цікавиться проблемами сталого розвитку суспільства. Всі матеріали подані в авторській редакції та виражають персональну позицію учасників конференції.
Ескіз
Документ
Формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта у процесі професійної підготовки
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Юань, Веньцзін
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання актуального наукового завдання, що полягає у визначенні, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта у процесі професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена глибинними трансформаціями сучасного освітнього та наукового простору, що відбуваються під впливом глобалізаційних процесів, цифровізації суспільства, інтернаціоналізації науки, розвитку відкритої освіти, а також інтеграції України до Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору. В умовах зростання складності професійної діяльності науково-педагогічних працівників, її міждисциплінарного характеру та високої динаміки змін особливого значення набуває підготовка фахівців, здатних до гнучкого мислення, ефективної комунікації, критичного аналізу, інноваційної діяльності та безперервного професійного розвитку. Саме такі якості інтегруються в понятті «трансверсальні компетентності», які в сучасному науковому дискурсі розглядаються як універсальні, надпредметні, трансферабельні характеристики особистості, що забезпечують ефективність діяльності в різних професійних і соціальних контекстах. Водночас аналіз освітньо-наукових програм українських закладів вищої освіти та освітньої практики дозволив виявити низку суперечностей, які демонструють недостатню зорієнтованість системи підготовки докторів філософії в Україні на цілеспрямоване формування зазначених компетентностей. Здійснений аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень засвідчив, що проблема формування трансверсальних компетентностей розглядається здебільшого фрагментарно – через окремі навички, компоненти або освітні контексти, без цілісного осмислення цього феномену саме в підготовці майбутніх докторів філософії галузі освіти. Відсутність системних педагогічних моделей, чітко окреслених умов і методик формування трансверсальних компетентностей на третьому рівні вищої освіти зумовлює наукову новизну й практичну значущість обраного напряму дослідження. На основі узагальнення наукових підходів уточнено сутність поняття «трансверсальні компетентності майбутнього доктора філософії в галузі знань А Освіта», яке визначено як інтегровану здатність особи ефективно здійснювати наукову, науково-педагогічну та професійну діяльність у різноманітних освітніх і соціальних контекстах, що ґрунтується на динамічно взаємопов’язаній сукупності знань, умінь, навичок, а також способів мислення, мотивів, цінностей і особистісних якостей, що мають універсальний і трансферабельний характер, забезпечують спроможність до інноваційної діяльності, міждисциплінарної взаємодії, ефективної педагогічної трансляції знань, а також розвитку трансверсальних компетентностей у здобувачів освіти в процесі майбутньої викладацької діяльності. У дисертації обґрунтовано структуру трансверсальних компетентностей, що представлена трьома взаємопов’язаними компонентами: інформаційно-інноваційним, який забезпечує інтелектуальну та технологічну основу діяльності (критичне мислення, цифрова грамотність, креативність, здатність до безперервного навчання); соціальним, що визначає ефективність взаємодії (комунікативність, командна робота, тайм-менеджмент); особистісним, який репрезентує внутрішні ресурси особистості (емоційний інтелект, адаптивність, самомотивація, лідерство). Доведено, що зазначені компоненти перебувають у тісному взаємозв’язку і утворюють цілісну систему, яка забезпечує ефективність науково-педагогічної діяльності майбутнього доктора філософії. На основі структурного підходу розроблено критеріально-діагностичний апарат дослідження, що містить три критерії, які конкретизовано через систему показників: інформаційно-інноваційний (показники: здатність до безперервного навчання; сформованість цифрової грамотності; наявність критичного мислення; здатність до креативності), соціальний (показники: розвиненість комунікативності; сформованість навичок співпраці; сформованість тайм-менеджменту) та особистісний (показники: розвиненість емоційного інтелекту; розвиненість гнучкості (адаптивності); наявність самомотивації; сформованість лідерських навичок). Для кожного показника розроблено діагностичні інструменти, що дозволяють здійснювати їх оцінювання. Запропоновано чотири рівні сформованості трансверсальних компетентностей та розроблено їх якісні характеристики: базовий (характеризується фрагментарною сформованістю компетентностей і низьким рівнем їх застосування); адаптивний (відображає здатність до часткового використання компетентностей у типових ситуаціях); достатньо-професійний (передбачає системне використання компетентностей у професійній діяльності); високий інтегрований (характеризується творчим застосуванням компетентностей у складних і нестандартних ситуаціях). Така рівнева диференціація дозволяє здійснювати комплексну діагностику досліджуваного феномену та відстежувати динаміку його розвитку. У результаті застосування методу експертного оцінювання визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта в процесі професійної підготовки, зокрема: забезпечення індивідуальної освітньо-наукової траєкторії мабутніх докторів філософії; мотивування здобувачів освіти до формування трансверсальних компетентностей; підготовка науково-педагогічних працівників до впровадження методики формування трансверсальних компетентностей в освітньому процесі ЗВО; належне ресурсне забезпечення підготовки майбутніх докторів філософії; інтеграція формальної та неформальної освіти на засадах інноваційного підходу. Показано, що реалізація обґрунтованих педагогічних умов забезпечує цілісність процесу формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії та підвищує його ефективність. Спроєктовано структурно-функціональну модель формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта в процесі професійної підготовки, яка включає методологічно- цільовий (мета, завдання, методологічні підходи, принципи), суб’єктний (науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, які забезпечують освітній процес за ОНП, здобувачі третього рівня вищої освіти, наукові керівники аспірантів та роботодавці), змістово-технологічний (компоненти трансверсальних компетентностей, зміст та етапи професійної підготовки, різновиди навчально-пізнавальної діяльності, педагогічні технології з їх організаційними формами, методами, а також засоби навчання), результативний (критерії та відповідні показники, рівні сформованості трансверсальних компетентностей, результат – позитивні зрушення в рівнях сформованості трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії) блоки. Модель відображає логіку та внутрішню організацію процесу професійної підготовки майбутніх докторів філософії та забезпечує його цілісність і системність. Вона ґрунтується на системному, компетентнісному, діяльнісному та особистісно орієнтованому підходах. Розроблено авторську методику формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі А Освіта в процесі професійної підготовки, що реалізується в три етапи: адаптаційно-діагностичний, поглиблення й практичної апробації, систематизації та професійної самореалізації, кожен з яких характеризується відповідними цілями, змістом, методами та формами організації діяльності.Методика передбачає модернізацію змісту професійної підготовки майбутніх докторів філософії за рахунок наскрізного посилення компетентнісного спрямування освітніх компонентів циклу загальної та спеціальної підготовки ОНП, доповнення програм практик спеціальними завданнями, упровадження вибіркового освітнього компонента «Трансверсальні компетентності в науково-педагогічній діяльності викладача ЗВО», а також добір заходів неформальної освіти для залучення аспірантів, що в сукупності сприятиме підвищенню ефективності формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії. Особливу увагу приділено впровадженню інноваційних педагогічних технологій (змішаного, дистанційного, ігрового, проблемного, проєктного навчання, тренінгових та кейс-технологій тощо), методів (імітаційно-ігрових, інтерактивних, проблемно-пошукових, методу проєктів, кейс-методу, супервізії, фасилітації, портфоліо, мікровикладання, тьюторингу, наставництва тощо), форм (проблемних, фасилітованих, мінілецій, дебатів, дискусій, тренінгів, воркшопів, школи, презентацій тощо), засобів (цифрових інструментів, проблемно-розвивальних вправ, індивідуальних творчих завдань, кейсів, презентацій, відкритих онлайн-курсів, платформ тощо), що забезпечують активну участь здобувачів освіти в різних видах формальної й неформальної освіти та сприяють розвитку їхньої суб’єктності. Експериментальна перевірка ефективності запропонованих педагогічних умов і методики засвідчила їх результативність. Встановлено позитивну динаміку сформованості всіх компонентів трансверсальних компетентностей у здобувачів експериментальних груп. Зокрема, зафіксовано значне збільшення частки осіб із високим інтегрованим і достатньо-професійним рівнями, що свідчить про ефективність упроваджених педагогічних умов. Статистичний аналіз результатів (з використанням критерію Пірсона χ²) підтвердив достовірність отриманих змін на рівні значущості 0,05. Результати дослідження мають теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення полягає в уточненні сутності поняття «трансверсальні компетентності майбутнього доктора філоофії в галузі знань А Освіта», обґрунтуванні їх структури, критеріїв і рівнів сформованості, визначенні педагогічних умов, розробленні моделі й методики їх формування в процесі професійної підготовки. Практичне значення полягає в удосконаленні освітньо-наукової програми підготовки майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта, а саме: модернізації змісту підготовки за рахунок наскрізного посилення компетентнісного спрямування освітніх компонентів циклу загальної та спеціальної підготовки, доповненні програм практик спеціальними завданнями, розробленні навчально-методичного забезпечення та впровадженні вибіркового освітнього компонента «Трансверсальні компетентності в науково-педагогічній діяльності викладача ЗВО», методичних розробок занять, тренінгів, школи наукових керівників тощо, що використовувалися під час педагогічного експерименту; добірки масових відкритих онлайн-курсів для професійно-особистісного саморозвитку майбутніх докторів філософії засобами неформальної освіти, що в сукупності сприяє підвищенню ефективності формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії. Отримані результати можуть бути використані для розроблення освітньо-наукових програм, удосконалення змісту та технологій підготовки здобувачів третього рівня вищої освіти, а також у системі підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових розвідок є розроблення цифрових інструментів діагностики трансверсальних компетентностей, дослідження їх формування в умовах міждисциплінарної підготовки, а також адаптація запропонованої методики до інших галузей знань.
Ескіз
Документ
С. Періодична преса Північного Лівобережжя 1920-х років як інструмент комуністичної пропаганди
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Мозговий, Олексій
У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження періодичної преси Північного Лівобережжя України 1920-х років як інструменту комуністичної пропаганди в умовах становлення радянської влади.Проаналізовано функціонування преси як складової системи ідеологічного впливу, розкрито її роль у поширенні комуністичної ідеології, формуванні суспільної свідомості та забезпеченні ідеологічного контролю в регіональному вимірі. У роботі доведено, що в умовах формування тоталітарної системи Радянського Союзу періодична преса була одним із ключових інструментів пропаганди, агітації та цензури, забезпечуючи трансляцію основних положень марксизму-ленінізму та реалізацію політики партійного керівництва. Комуністична преса як важливий елемент системи радянської пропаганди виконувала не лише інформаційну, а насамперед ідеологічну, мобілізаційну та виховну функції. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю всебічного вивчення механізмів функціонування радянської пропаганди як складової політики тоталітарного режиму. Радянська ідеологія справила тривалий вплив на суспільно-політичний розвиток України, а її інструменти, зокрема періодика, відігравали ключову роль у формуванні «нової людини» та інтеграції населення до радянської системи. Водночас у сучасних умовах з огляду на інформаційні виклики та використання пропагандистських практик у російсько-українській війні дослідження історичних витоків радянської пропаганди, її форм і методів набуває особливої наукової та суспільної значущості. Актуальність теми посилюється також недостатньою розробленістю проблеми в українській історіографії. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених радянській пресі, відсутній комплексний аналіз регіональних особливостей функціонування періодичної преси як засобу комуністичної пропаганди. Особливо це стосується Північного Лівобережжя України, де процеси формування радянського інформаційного простору мали свою специфіку. Отже, дослідження радянської пропаганди, зокрема її регіональних виявів у періодичній пресі 1920-х років, залишається на етапі активного становлення та потребує поглибленого наукового опрацювання, що й визначає актуальність обраної теми. Радянська пропаганда в періодичній пресі Північного Лівобережжя здійснювала свій вплив на місцеве населення в декількох тематичних напрямах. Перший такий напрям – це міжнародна політика та радянська дипломатія. З цього погляду можна виділити такі аспекти та особливості радянської газетної пропаганди: - дотримання чіткої партійної лінії у висвітленні та інтерпретації міжнародної політики; - зображення СРСР як фортеці, оточеної ворожими капіталістичними режимами; - акцент у висвітленні соціальної напруженості, страйків і виступів у західних державах; - розкол між елітами та робітничо-селянським класом в Європі, підтримка СРСР з боку західних робітничих організацій; - інтерпретація політичних процесів в Європі та США через призму неминучості світової комуністичної революції; - концентрація уваги на успіхах радянської дипломатії та правильності радянської зовнішньополітичної позиції. Іншим важливим аспектом, на якому концентрувалася радянська комуністична пропаганда в періодичній пресі Північного Лівобережжя 1920-х років, є репрезентація перебігу бойових дій та зображення негативного образу ідеологічних ворогів радянського режиму. У цьому аспекті радянській пропаганді притаманні такі особливості: - зображення протистояння з білогвардійськими військами та дискредитація білогвардійських сил; - дискредитація ідеологічних конкурентів передусім соціалістичних та соціал-демократичних партій. Зображення поміркованих робітничих партій як класових зрадників та союзників капіталу; - антицерковна та антирелігійна пропаганда, виправдання конфіскації церковного майна та репресій проти священників; - антиселянська пропаганда, критика місцевого селянства за недостатню підтримку більшовицької партії. Третім напрямом, щодо якого працювала партійна пропаганда, є соціальні питання. У цьому напрямі радянській пропаганді притаманні такі особливості: - імітація всенародної підтримки та схвалення партійної політики серед робітників та селян Північного Лівобережжя. Зображення підтримки партійного курсу серед різних частин населення регіону; - зображення марксизму-ленінізму як ідеології прогресу та майбутнього, протиставлення марксистської ідеології з капіталізмом як архаїчною та неефективною системою; - агітація за кооперацію та вступ до робітничих та сільськогосподарських кооперативів, підтримка самоорганізації незаможних селян; - спекуляції на темі соціальної справедливості та рівноправ’я. Використання теми прав жінок та підтримки молоді для просування партійної лінії; - відсутність чіткого розуміння настроїв місцевого населення та поступове наростання ідеологізації пропаганди, що супроводжувалося критикою місцевого селянства та робітників за недостатню комуністичну завзятість та запереченням власних пропагандистських тез, якщо вони не знаходили відгуку серед місцевого населення. У дисертації встановлено, що формування системи радянської періодичної преси в регіоні відбувалося як складова централізованої політики держави, спрямованої на створення єдиного ідеологічного простору. Сформована мережа газет, періодики та спеціалізованих видань діяла в межах жорсткої ієрархії та під контролем партійних органів, що забезпечувало уніфікацію змісту, ідеологічну спрямованість та ефективність пропагандистського впливу. Преса була інструментом реалізації ідеологічного контролю, транслюючи офіційні наративи та формуючи лояльність до радянської влади. Одним із найважливіших напрямів роботи газетної пропаганди Північного Лівобережжя 1920-х років є залучення населення до партійного життя. Пропаганда активно працювала над тим, щоб надати комуністичній партії та марксистсько-ленінській ідеології всенародного характеру. У цьому аспекті можна виокремити такі особливості радянської газетної пропаганди в пресі Північного Лівобережжя: - концентрація уваги на важливих партійних святах та річницях, висвітлення партійних з’їздів та уславлення партійних керівників; - ідеалізація образу В. Леніна після його смерті, перетворення його на надлюдську фігуру; - акцент на проголошенні єдності партії і народу; - уславлення міжнародного комуністичного руху, репрезентація комуністичного інтернаціоналу як єдиної сили, що відстоює права робітників і селян. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено комплексне дослідження періодичної преси Північного Лівобережжя 1920-х років як інструменту комуністичної пропаганди на основі суцільного опрацювання корпусу регіональної періодики, що дозволило реконструювати структуру, зміст і механізми функціонування радянського пропагандистського дискурсу на регіональному рівні. У дисертації вперше: - обґрунтовано цілісну модель функціонування періодичної преси Північного Лівобережжя як засобу комуністичної пропаганди, що поєднує інституційний, змістовий та функціональний виміри; - розкрито особливості реалізації марксистсько-ленінської концепції пропаганди в діяльності періодичної преси Північного Лівобережжя, визначено її роль у формуванні інформаційної політики радянської влади; - реконструйовано систему регіональної радянської преси на основі суцільного аналізу 355 назв періодичних видань Північного Лівобережжя 1920-х років, визначено її структуру, типологію та динаміку розвитку; - виявлено, типологізовано механізми конструювання образу «ідеологічного ворога» в регіональній пресі (політичні, соціальні, релігійні та зовнішньополітичні виміри) та визначено їх функціональне призначення в системі пропагандистського впливу; - встановлено особливості поширення центральної ідеологічної політики на регіональний рівень через пресу, зокрема механізми адаптації загальносоюзних наративів до локального соціального контексту; - визначено конкретні форми і засоби залучення населення до партійно-політичного життя через періодичну пресу (репрезентація масової підтримки, мобілізаційні кампанії, символічна політика, пропаганда кооперації та участі в партійних структурах). Удосконалено: - методику дослідження періодичної преси як історичного джерела шляхом поєднання контент-аналізу, статистичного підходу та проблемно-хронологічного методу, що дозволило перейти від описового до аналітичного рівня узагальнень; - підходи до аналізу періодичної преси як багаторівневого інструменту пропаганди, уточнивши співвідношення інституційного контролю, змістового наповнення та комунікативних стратегій; - інтерпретацію взаємозв’язку між центральною ідеологічною політикою та її регіональною реалізацією, показавши не лише трансляційний, а й адаптаційний характер функціонування преси. Набули подальшого розвитку: - дослідження історії періодичної преси Північного Лівобережжя 1920-х років на основі розширення джерельної бази та залучення масиву малодосліджених газетних видань; - вивчення пропагандистського дискурсу як інструменту впливу на суспільну свідомість; - наукові уявлення про еволюцію комуністичної пропаганди на сторінках радянської преси через конкретизацію її тематичних, функціональних і риторичних змін упродовж 1920-х років. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його основні положення, висновки та результати сприяють подальшому дослідженню особливостей функціювання системи комуністичної пропаганди на території Радянської України та СРСР загалом. Зокрема, розкриті особливості висвітлення міжнародної політики та зовнішньої політики СРСР у періодиці Північного Лівобережжя 1920-х років, простежена еволюція підходів партійної газетної пропаганди до зображення міжнародної політики та ролі СРСР у ній. Охарактеризовано соціальні питання як об’єкт пропагандистського дискурсу в регіональній пресі Північного Лівобережжя 1920-х років, виокремлено основні тематичні аспекти, у межах яких здійснювалася пропаганда на сторінках газет; описано специфіку залучення місцевого населення до партійно-політичного життя на сторінках місцевої періодики Північного Лівобережжя 1920-х років, здійснено аналіз репрезентації бойових дій на сторінках регіональних газет та «образу ворога» як засобу партійної боротьби проти ідеологічних ворогів у газетній пропаганді Північного Лівобережжя 1920-х років. Отримані в дослідженні наукові результати можуть бути використані в подальших наукових працях, монографіях і дисертаціях. Вони можуть бути використані під час підготовки праць з історії преси, розроблення університетських і шкільних курсів з історії України, лекційних курсів з історії преси для поглиблення знань із новітньої історії. Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій усі наукові результати, теоретичні положення та узагальнення належать авторові. Концептуальні підходи, методологія дослідження, постановка наукових завдань, аналіз джерельної бази та формулювання висновків є особистим науковим доробком здобувача. Основні положення дисертації апробовано в наукових публікаціях автора. У працях, підготовлених у співавторстві, здобувачеві належить провідна роль у розробленні дослідницької проблематики, зборі й аналізі історичних джерел, обґрунтуванні теоретичних положень і формулюванні висновків. Зокрема, у спільних публікаціях автор здійснив аналіз механізмів інтеграції комуністичної пропаганди в освітню сферу, розкрив особливості дослідження пропагандистських практик в умовах декомунізації, а також обґрунтував роль пропаганди як складової суспільного розвитку. Отримані результати сприяють глибшому розумінню ролі періодичної преси як інструменту формування ідеології, механізмів функціонування радянської пропаганди та її впливу на суспільство.