IRHlukhivNPUInstitutional Repository of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University
Електронний репозитарій Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- Газета «Освітянські обрії» заснована й діє відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
- Дипломні роботи бакалаврів, магістрів
Нові надходження
Формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Кириєнко, Олена
У дисертаційній роботі розглянуто наукове завдання щодо формування професійної компетентності майбутніх учителів біології в процесі фахової підготовки та запропоновано новий підхід до її розв’язання, що полягає у виявленні, теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх учителів біології в процесі фахової підготовки та методики їх реалізації.
Аналіз нормативно-правових документів, наукових праць, освітніх програм предметної спеціальності 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини) першого (бакалаврського) рівня вищої освіти низки закладів вищої освіти України, навчальних планів, робочих програм дисциплін, а також результатів анкетування викладачів дав змогу визначити стан розробленості проблеми формування професійної компетентності майбутніх учителів біології в процесі фахової підготовки в педагогічній теорії та практиці. Зокрема, встановлено, що за безумовної значущості та результативності досліджень сучасних учених проблема формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки є однією з ключових у сучасній педагогічній теорії та практиці. У ході дослідження доведено, що проблема формування професійної компетентності майбутніх учителів біології розглядається в різних аспектах (готовність до професійної діяльності, організація практичної підготовки, методична компетентність тощо), проте потребує подальшого системного теоретико-методологічного обґрунтування з урахуванням сучасних викликів цифровізації освіти, інтеграції науки і практики.
У роботі уточнено сутність поняття «професійна компетентність майбутніх учителів біології», яку потрактовано як інтегровану здатність особистості ефективно здійснювати навчання, виховання та розвиток здобувачів загальної середньої освіти в процесі викладання біології, що ґрунтується на динамічній комбінації предметних і методичних знань, умінь і навичок, способів професійного мислення, ціннісно-мотиваційних орієнтацій, комунікативних та рефлексійних умінь; формується в процесі професійної підготовки із застосуванням наукових методів пізнання та інноваційних освітніх технологій і набуває подальшого розвитку в професійній діяльності.
На основі аналітичного огляду літературних джерел уточнено структуру професійної компетентності майбутніх учителів біології, що охоплює чотири взаємопов’язані компоненти: мотиваційно-ціннісний (цінності, професійні мотиви, інтереси майбутніх учителів біології, що визначають їхнє ставлення до педагогічної діяльності; прагнення досягати високих результатів у професійній сфері; орієнтація на значущість і соціальну цінність професії вчителя біології); теоретико-методологічний (теоретичні знання з біологічної науки, розуміння структури професійної компетентності вчителя біології; володіння методикою навчання біології та теоретичними основами організації освітнього процесу); операційнио-діяльнісний (здатність застосовувати методичні, організаційні та інноваційно-технологічні вміння і навички в освітньому процесі; володіння сучасними педагогічними технологіями, цифровими ресурсами у викладанні біології; уміння прогнозувати результати навчання); особистісно-рефлексійний (особистісні професійно важливі якості майбутнього вчителя біології; здатність до рефлексії; готовність до професійного самовдосконалення та ефективної комунікативної взаємодії з учнями).
Відповідно до структурних компонентів професійної компетентності майбутніх учителів біології визначено критерії та показники її сформованості: аксіологічний (показники: сформованість професійних мотивів; прагнення досягати високих результатів у професійній діяльності; наявність ціннісних установок на педагогічну діяльність); когнітивний (показники: знання щодо професійної компетентності вчителя біології; сформованість знань з біологічної науки; наявність знань з методики навчання біології); праксеологічний (показники: наявність методичних, інформаційно-технологічних, організаційних умінь та навичок; володіння операційно-діяльнісними вміннями та навичками; наявність інноваційно-технологічних умінь та навичок); особистісний (показники: здатність до рефлексії; здатність до професійного самовдосконалення; розвинені комунікативні та організаторські здібності).
Визначено рівні сформованості професійної компетентності майбутніх учителів біології: низький, середній, достатній, високий.
У процесі дослідження із застосуванням методу експертного оцінювання визначено педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування професійної компетентності майбутніх учителів біології в процесі фахової підготовки, а саме: поєднання традиційних та інноваційних форм, методів, технологій і засобів навчання; забезпечення позитивної мотивації майбутніх учителів біології до формування професійної компетентності в процесі навчання та самостійного оволодіння знаннями; створення інноваційного особистісно орієнтованого освітнього середовища з поєднанням формальної, неформальної та інформальної освіти; розвиток творчої, рефлексійної та комунікативної індивідуальності майбутнього вчителя.
Для досягнення поставленої мети дослідження розроблено структурно-функціональну модель формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у фаховій підготовці, що охоплює п’ять взаємопов’язаних блоків: блок стратегічних орієнтирів (мета, завдання), блок взаємодії суб’єктів освітнього процесу (здобувачі вищої освіти, викладачі), блок науково-методологічних засад (методологічні підходи, принципи, педагогічні умови), блок змістового наповнення та освітніх процесів (етапи формування професійної компетентності, методи, форми, засоби, технології, змістова
підготовка), блок моніторингу та діагностики (компоненти професійної компетентності майбутніх учителів біології, критерії, показники, рівні сформованості професійної компетентності майбутніх учителів біології, діагностичний інструментарій, очікуваний результат).
Схарактеризовано методику формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у фаховій підготовці, що базується на організації цілісного процесу, що охоплює дібрані форми, методи, засоби та технології, що мають на меті формування мотиваційно-ціннісного, теоретико-методологічного, операційно-діяльнісного, особистісно-рефлексійного компонентів досліджуваної здатності. Розроблено комплекс навчально-методичного супроводу формування професійної компетентності майбутніх учителів біології.
Аналіз та узагальнення результатів експериментального дослідження дали змогу виявити позитивну динаміку сформованості професійної компетентності майбутніх учителів біології в експериментальних групах, що проявлялася в зростанні кількості здобувачів освіти з достатнім та високим рівнями сформованості компонентів досліджуваної компетентності та одночасному зменшенні кількості студентів із низьким і середнім рівнями. Ефективність виявлених та теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх учителів біології підтверджено результатами статистичного аналізу даних формувального експерименту.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше: виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у фаховій підготовці; розроблено та апробовано структурно-функціональну модель формування професійної компетентності майбутніх учителів біології у фаховій підготовці, що охоплює п’ять взаємопов’язаних блоків: блок стратегічних орієнтирів, блок взаємодії суб’єктів освітнього процесу, блок науково-методологічних засад, блок змістового наповнення та освітніх процесів, блок моніторингу та діагностики; уточнено сутність, структуру професійної компетентності майбутніх учителів біології, критерії, показники та рівні сформованості цієї здатності. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні та впровадженні в освітній процес закладів вищої освіти навчально-методичного комплексу з інноваційними елементами з метою формування професійної компетентності майбутніх учителів біології в процесі фахової підготовки. Зазначений супровід передбачає збагачення змісту фахової дисципліни «Ботаніка та мікологія» професійно орієнтованим складником, спрямованим на інтеграцію теоретичних знань і практичних умінь майбутніх учителів біології.
У межах дослідження розроблено та впроваджено авторські вибіркові навчальні дисципліни професійного спрямування («Візуальна психодіагностика», «Фітоценологія», «Основні фізіологічні процеси в життєдіяльності організмів», «Практикум з лікарських рослин», «Ресурсознавство лікарських рослин») та їх навчально-методичне забезпечення, що охоплює навчальні й робочі програми, силабуси, зміст лекцій, плани практичних занять, завдання для самостійної та індивідуальної роботи здобувачів вищої освіти, систему оцінювання навчальних досягнень і перелік питань для підсумкового контролю. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення теоретичних і методичних засад фахової підготовки майбутніх учителів біології, під час розроблення навчально-методичних посібників і програм дисциплін, а також у професійній діяльності науково-педагогічних і педагогічних працівників ЗВО, задіяних у підготовці здобувачів вищої освіти за предметною спеціальністю 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я
Формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Химан, Галина
У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання важливого наукового завдання щодо формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти.
Аналіз нормативних та законодавчих документів, теоретичних джерел дозволяє стверджувати, що різні аспекти формування арттерапевтичної компетентності майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти розглядають вітчизняні та зарубіжні вчені. Утім установлено, що поза їхньою увагою залишилось питання формування означеної компетентності в майбутніх психологів. Натомість на сьогодні існує гостра потреба в розробленні цілісних методичних підходів для ефективної психологічної допомоги людям в умовах сучасних соціокультурних викликів, зокрема, для стабілізації емоційного стану, зниження рівня стресу та подолання травматичних переживань за допомогою мистецьких засобів. Це свідчить про актуальність проблеми формування означеної здатності в майбутніх психологів.
Аналіз Стандарту вищої освіти, освітніх програм спеціальності 053 Психологія першого (бакалаврського) рівня вищої освіти закладів вищої освіти України, навчальних планів, робочих програм дисциплін дав змогу визначити стан розробленості проблеми формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у ЗВО.
Установлено, що їм бракує системних знань з арттерапії, знань методики її застосування в професійній діяльності, а також розуміння можливостей використання арттерапевтичних технологій з огляду на потреби людей.
У роботі уточнено сутність поняття «арттерапевтична компетентність майбутнього психолога», яку потрактовуємо як здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність відповідно до вимог професійного стандарту, що характеризується наявністю в неї арттерапевтичних знань, умінь, навичок, способів мислення, особистого практичного досвіду арттерапевтичної діяльності, ціннісного ставлення до неї і проявляється в спроможності успішно здійснювати психологічний вплив на людей засобами арттерапії з огляду на їхні потреби.
З огляду на трактування сутності досліджуваної здатності та на основі аналітичного огляду літературних джерел з означеної проблеми уточнено структуру арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів, що охоплює чотири взаємопов’язані компоненти: мотиваційно-ціннісний (цінності, мотиви, потреби та інтереси майбутніх психологів, що виражають їхнє усвідомлене спонукання до арттерапевтичної діяльності, сукупність усіх психічних процесів, якими визначається поведінка людини в цілому), когнітивний (система арттерапевтичних знань; розуміння можливостей використання арттерапевтичних технологій з огляду на потреби людей), діяльнісний (уміння застосовувати наявні арттерапевтичні знання в професійній діяльності, а також у різних життєвих ситуаціях), особистісно-рефлексійний (розвиненість особистісних якостей; здатність до рефлексії та корекції власної діяльності й арттерапевтичної компетентності).
Відповідно до компонентів арттерапевтичної компетентності визначено однойменні їм критерії та показники її сформованості: мотиваційно-ціннісний (показники: усвідомлення потреби в засвоєнні арттерапевтичних знань; ціннісне ставлення до арттерапевтичної діяльності; прагнення розвивати власну арттерапевтичну компетентність), когнітивний (показники: система арттерапевтичних знань; розуміння можливостей використання арттерапевтичних технологій з огляду на потреби людей; знання методики застосування арттерапії в професійній діяльності), діяльнісний (показники: уміння застосовувати на практиці набуті арттерапевтичні знання; уміння використовувати арттерапевтичні технології з урахуванням потреб людей; володіння методиками щодо застосування арттерапії в професійній діяльності), особистісно-рефлексійний (показники: розвиненість емпатії, вольових та гуманістичних якостей особистості; здатність до самооцінювання власного рівня арттерапевтичної компетентності; здатність до рефлексії та корекції власної арттерапевтичної діяльності). Визначено рівні сформованості арттерапевтичної компетентності: високий, достатній, середній та початковий.
З використанням методу експертного оцінювання виявлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують успішне формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки: створення творчого освітнього середовища, що передбачає використання арттерапевтичних засобів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців; підвищення мотивації здобувачів освіти до арттерапевтичної діяльності; удосконалення змісту арттерапевтичної підготовки майбутніх психологів у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти; залучення майбутніх психологів до
У процесі дослідження розроблено структурно-функціональну модель формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки, що охоплює чотири взаємопов’язані блоки: методологічно-цільовий (мета, завдання, методологічні підходи, принципи), суб’єктний (взаємодія між науково-педагогічними працівниками ЗВО та майбутніми психологами), змістово-діяльнісний (структурні компоненти, етапи формування зазначеної здатності, зміст, форми, технології, методи, засоби навчання), оцінювально-результативний (критерії та показники, рівні сформованості арттерапевтичної компетентності, очікуваний результат).
Розроблено методику поетапного формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки, яка базується на цілісному підході, ящо охоплює відібрані форми (лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, самостійну роботу, різні види практики, позааудиторну роботу, тренінги, майстер-класи, круглі столи, наукові гуртки та ін.), технології (дистанційного навчання, цифрові, прєктну, тренінгову, кейс-технологію) та методи (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, евристичний, дослідницький, інтерактивний), спрямовані на розвиток мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного та особистісно-рефлексійного компонентів досліджуваної здатності.
У процесі аналізу та узагальнення результатів експериментального дослідження було виявлено позитивну динаміку сформованості арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів в експериментальній групі, що виявляється в збільшенні кількості здобувачів освіти з високим та достатнім рівнями сформованості компонентів цієї здатності з одночасним зменшенням їх кількості із середнім та початковим рівнями. Ефективність виявлених та обґрунтованих педагогічних умов формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів підтверджено статистичним аналізом результатів формувального експерименту.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше: виявлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у ЗВО; розроблено структурно-функціональну модель формування досліджуваної здатності, що відображає змістові аспекти формування цієї здатності та охоплює чотири взаємопов’язані блоки: методологічно-цільовий, суб’єктний, змістово-діяльнісний, оцінювально-результативний; уточнено сутність та структуру, критерії, показники та рівні сформованості арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки; удосконалено зміст, форми, методи формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у ЗВО; подальшого розвитку набули теоретичні аспекти формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у ЗВО.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні в освітній процес закладів вищої освіти навчально-методичного забезпечення формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у ЗВО: методичних рекомендацій «Реалізація педагогічних умов формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти», дисциплін за вибором «Практикум з арттерапії» та «Формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти», методичних розробок квестів, акцій, марафонів, тренінгових, виховних занять арттерапевтичного спрямування; діагностичного інструментарію для визначення рівнів сформованості компонентів формування арттерапевтичної компетентності майбутніх психологів.
Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення теоретичних і методичних засад фахової підготовки майбутніх психологів; підготовки посібників, програм навчальних дисциплін; у системі післядипломної педагогічної освіти; у професійній діяльності науково-педагогічних та педагогічних працівників закладів вищої освіти, задіяних в освітньому процесі професійної підготовки здобувачів освіти за спеціальністю 053 Психологія.
Педагогічні умови підготовки майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального навчання в закладах освіти
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Кучер, Олег
У дисертації подано результати теоретико-експериментального дослідження перевірки ефективності педагогічних умов підготовки майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво та зварювання) до організації дуального навчання в закладах освіти.
У результаті ґрунтовного аналізу вітчизняних та зарубіжних напрацювань з’ясовано, що дуальна освіта є комплексною методологічною концепцією, спрямованою на інтеграцію освітнього та виробничого середовищ, і визначено її основні ознаки та принципи функціонування.
Виявлено, що в країнах Європейського Союзу дуальне навчання реалізується
як системно врегульована складова професійної підготовки, ефективність
якої забезпечується чітким розподілом відповідальності між державою,
закладами освіти та роботодавцями, розвиненим інститутом наставництва й
нормативно-правовою підтримкою.
Проаналізовано досвід упровадження дуальної форми здобуття освіти в
Україні та встановлено її позитивний вплив на практичну спрямованість
підготовки і мотивацію здобувачів освіти. Водночас виявлено фрагментарний
характер упровадження дуального навчання та недостатню готовність
педагогічних працівників до його організації. Виходячи із цього, підготовку
майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво і зварювання) до
організації дуального навчання в закладах освіти розглянуто як різновид
професійної підготовки, спрямований на формування здатності до проектування, організації та координації освітньо-виробничого процесу на засадах поєднання теоретичного навчання і практичної діяльності, взаємодії з роботодавцями та педагогічного супроводу здобувачів освіти в умовах дуальної форми здобуття освіти. Установлено й схарактеризовано специфіку цієї підготовки, зумовлену необхідністю інтеграції педагогічних, методичних і виробничо-технологічних функцій, орієнтацією на галузеві стандарти, вимоги охорони праці та безпеки виробничих процесів у галузі будівництва і зварювання.
З’ясовано, що результативність підготовки майбутніх бакалаврів з
професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального
навчання забезпечується сформованістю визначеної готовності. Готовність
бакалавра з професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації
дуального навчання в закладах освіти розглянуто як видове від родового
поняття «професійна готовність» та потрактовано як професійно-особистісне
утворення, що формується в процесі професійної підготовки та виявляється в
здатності випускника на основі відповідних знань, умінь, навичок, ціннісних
орієнтацій і досвіду діяльності проєктувати, організовувати, реалізовувати й
оцінювати освітній процес за дуальною формою, забезпечуючи інтеграцію
теоретичного навчання в закладі освіти з практичною підготовкою на
підприємствах будівельної та зварювальної галузей, у партнерській взаємодії
із соціальними стейкхолдерами та відповідно до вимог освітніх і
професійних стандартів.
Структуру такої готовності розкрито через інтеграцію трьох взаємопов’язаних компонентів: ціннісно-мотиваційного (внутрішня спрямованість особистості майбутнього бакалавра з професійної освіти на організацію дуального навчання, прийняття його цілей, цінностей і соціальної значущості); змістово-організаційного (обізнаність у нормативно-правових засадах дуального навчання, розуміння моделей його організації, здатність до проєктування, координації та управління освітньо-виробничим процесом) і операційно-технологічного (здатність реалізовувати дуальне
навчання на основі сучасних педагогічних технологій, інтегрувати теоретичну і практичну підготовку, здійснювати партнерську взаємодію та психолого-педагогічний супровід здобувачів освіти).
Визначено критерії сформованості готовності майбутніх бакалаврів з
професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального
навчання в закладах освіти, з-поміж них: ціннісно-мотиваційний (показники:
усвідомлення соціальної та професійної значущості дуального навчання,
сформованість ціннісного ставлення до інтеграції освіти і виробництва,
стійка мотивація до професійної діяльності в умовах дуального навчання);
змістово-організаційний (показники: знання нормативно-правових і
організаційних засад дуального навчання, знання педагогічних і методичних
основ організації дуального навчання, знання галузево-професійної
специфіки будівництва і зварювання); операційно-технологічний (показники:
здатність проєктувати та організовувати освітній процес у дуальній формі,
здатність здійснювати педагогічну та партнерську взаємодію, здатність
оцінювати результати навчання та коригувати освітній процес).
З’ясовано, що готовність майбутнього бакалавра з професійної освіти
до організації дуального навчання є складним особистісно-професійним
утворенням із рівневим характером сформованості. Вона виявляється через
різний ступінь прояву окремих показників і може бути оцінена за чотирма
рівнями: низьким, середнім, достатнім і високим, як за окремими критеріями,
так і загально.
З опертям на результати теоретичного й факторного аналізу виявлено й
теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх бакалаврів
з професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального
навчання. До них належать: формування в майбутніх фахівців усвідомленої
професійної мотивації до організації дуального навчання; інтеграція
теоретичної та практичної підготовки майбутніх бакалаврів з професійної
освіти; упровадження інноваційних педагогічних технологій в освітній
процес підготовки фахівців, здійснення рефлексійно-аналітичного супроводу
підготовки майбутніх бакалаврів з професійної освіти до організації
дуального навчання в закладах освіти.
Змодельовано освітній процес підготовки майбутніх бакалаврів з
професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального
навчання в закладах освіти. Розроблено структурно-функціональну модель,
що є ідеальним відображенням механізму формування готовності майбутніх
бакалаврів з професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації
дуального навчання в закладах освіти і містить три взаємопов’язані блоки:
цільовий (мета, завдання, методологічні підходи та принципи); змістово-
технологічний (компоненти, зміст, педагогічні технології, форми організації
освітнього процесу, методи та засоби навчання, етапи підготовки, педагогічні
умови); контрольно-результативний (критерії, показники, рівні, а також
результат ‒ підвищення рівнів готовності майбутніх бакалаврів з професійної
освіти до організації дуального навчання).
Розроблено методику підготовки майбутніх бакалаврів з професійної
освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального навчання в
закладах освіти. Методику представлено як упорядковану сукупність цілей,
змісту, методів, форм і засобів педагогічної взаємодії, що забезпечує
реалізацію в освітньому процесі визначених педагогічних умов під час
базово-орієнтаційного, теоретико-методичного, практико-орієнтованого й
підсумково-діагностичного етапів.
Обґрунтовано логіку та етапи педагогічного експерименту,
охарактеризовано діагностичний інструментарій для оцінювання рівнів
сформованості готовності майбутніх бакалаврів з професійної освіти
(будівництво і зварювання) до організації дуального навчання, здійснено
кількісний і якісний аналіз результатів констатувального, формувального та
контрольного етапів. Установлено, що впровадження педагогічних умов
забезпечує позитивну та статистично значущу динаміку показників
готовності майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво і
зварювання) за ціннісно-мотиваційним, змістово-організаційним і операційно-технологічним критеріями.Зокрема, в експериментальній групі за ціннісно-мотиваційним критерієм приріст за показниками достатнього та високого рівнів становив 21,15%. За змістово-організаційним – 21,15%. За операційно-технологічним
36,54%. За загальним рівнем – 26,92%. У контрольній групі статистично значущих змін не зафіксовано.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше не виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови та змодельовано освітній процес підготовки майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального навчання в закладах освіти; уточнено сутність поняття «готовність майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво і зварювання) до організації дуального навчання в закладах освіти», структуру такої готовності, критерії та рівні її сформованості; конкретизовано методику підготовки майбутніх бакалаврів з професійної освіти (будівництво і
зварювання) до організації дуального навчання у закладах освіти; набули
подальшого розвитку напрями діяльності бакалавра з професійної освіти
щодо організації дуального навчання у закладах освіти, методи, прийоми і
технології організації дуального навчання в закладах освіти, основи для
класифікацій педагогічних технологій та методичних засобів моделювання
фахових ситуацій дуального навчання в галузях будівництва і зварювання,
механізми рефлексійно-аналітичного супроводу підготовки майбутніх
бакалаврів з професійної освіти до організації дуального навчання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні й
упровадженні в систему фахової підготовки бакалаврів з професійної освіти
(будівництво і зварювання) навчально-методичного забезпечення організації
дуального навчання, яке охоплює: змістове оновлення чотирьох нормативних
і трьох вибіркових дисциплін, спеціальні завдання до навчальних і
виробничих практик, тематику курсових досліджень і навчальних проєктів,
авторську дисципліну за вибором «Дуальна освіта: виклики, можливості та
кар’єрні перспективи» (90 годин), циклограму семінарів «Організація
дуального навчання: діалог освіти і виробництва» (8 годин); методичний
банк педагогічних технологій та систему їх запровадження в моделюванні
фахових ситуацій дуального навчання; інструменти рефлексійно-
аналітичного супроводу підготовки майбутніх бакалаврів з професійної
освіти до організації дуального навчання.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми підготовки
майбутніх бакалаврів з професійної освіти до організації дуального навчання
в закладах освіти. Перспективними напрямами подальших наукових пошуків
є поглиблене вивчення механізмів взаємодії закладів освіти та роботодавців у
межах дуальної підготовки, розроблення цифрових інструментів
методичного супроводу дуального навчання, а також дослідження
особливостей підготовки педагогів професійної освіти до організації
дуального навчання в умовах воєнного і післявоєнного відновлення освітньої
системи.
Підготовка майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Коротич, Анатолій
У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання наукового завдання щодо підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної педагогічної діяльності.
Актуальність теми зумовлена потребою сучасного суспільства в підготовці майбутніх педагогів професійного навчання нового, інноваційного типу – фахівців, здатних успішно реалізовувати актуальні освітні завдання відповідно до викликів сьогодення. Ефективне розв’язання цього питання значною мірою залежить від діяльності педагогічних закладів вищої освіти, для яких одним із ключових показників якості є наявність інноваційної складової в змісті фахової підготовки, а також створення сприятливих умов для формування й розвитку інноваційно орієнтованих, критично та творчо мислячих фахівців із високим адаптаційним та інноваційним потенціалом, готових до генерування, засвоєння й упровадження новітніх ідей у майбутній педагогічній практиці.
Проведений аналіз сучасного стану та специфіки підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності дає підстави стверджувати, що процес формування їхньої інноваційної компетентності залишається фрагментарним і недостатньо дослідженим. Нерозробленість теоретичних і методичних засад такої підготовки, слабка узгодженість між теоретичними та практичними складниками освітнього процесу, а також обмежене використання сучасних технологій стримують розвиток інноваційного
3
потенціалу майбутніх фахівців. Проблема підготовки педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності перебуває в центрі наукових досліджень і потребує подальшого теоретичного осмислення та розроблення ефективних практичних механізмів її вирішення.
У процесі дослідження уточнено зміст поняття «інноваційна компетентність педагога професійного навчання», під якою розуміється здатність особистості успішно провадити інноваційну діяльність, що ґрунтується на збалансованому поєднанні комплексу теоретичних знань з педагогічної інноватики, предметно-галузевих (спеціальних), методичних знань, умінь і навичок освоювати, створювати і застосовувати інновації в організації освітнього процесу, морально-етичних цінностей, інтересів і прагнень до інновацій і необхідних якостей (креативність, спрямованість на неперервне творення нового, наполегливе ставлення до саморозвитку та самовдосконалення, самокритичність, високий творчий потенціал, різнобічність інтересів, толерантність, широта мислення та ін.) та уможливлює розвиток інноваційності в здобувачів професійної освіти.
На основі аналізу науково-педагогічних літературних джерел з проблеми дослідження та відповідно до визначення змісту поняття «інноваційна компетентність майбутнього педагога професійного навчання» уточнено її структуру, яка складається з чотирьох взаємопов’язаних та взаємозалежних компонентів: мотиваційно-ціннісного (система потреб, мотивів, інтересів, переконань, що формують спрямованість майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності); інноваційно-когнітивного (система знань базових понять педагогічної інноватики, аспектів самовираження й самореалізації; особливостей сучасних інноваційних педагогічних технологій, їх сутності, вимог до проєктування та застосування; особливостей інноваційної виробничої системи за відповідними видами економічної діяльності (галузями)); діяльнісного (здатність педагога до конкретних змістово-процесуальних операцій щодо спрямування практичних дій суб’єктів освітнього процесу для забезпечення бажаного освітнього ефекту, уміння планувати та організовувати діяльність із упровадження педагогічних інновацій, здатність приймати нестандартні рішення, володіння способами подолання опору інноваційній діяльності, уміння аналізувати тенденції розвитку інноваційних виробничих технологій у галузі та освоювати ці інновації як професійно-педагогічну технологію); особистісно-рефлексійного (здатність до рефлексії інноваційної діяльності, самоконтролю та самооцінювання; усвідомлення необхідності професійного самовдосконалення, самовираження через інноваційну діяльність, уміння прогнозувати наслідки використання інновацій та нововведень).
Відповідно до виокремлених компонентів інноваційної компетентності майбутнього педагога професійного навчання визначено однойменні їм критерії та показники її сформованості: мотиваційно-ціннісний (показники: прагнення до інноваційної педагогічної діяльності; прагнення до постійного професійного саморозвитку; ціннісне ставлення до інноваційної діяльності); інноваційно-когнітивний (показники: знання базових понять педагогічної інноватики; знання особливостей сучасних інноваційних педагогічних технологій; обізнаність з особливостями інноваційної виробничої діяльності за відповідними спеціалізаціями підготовки); діяльнісний (показники: уміння планувати та організовувати діяльність із упровадження педагогічних інновацій; здатність приймати нестандартні рішення, володіння способами провадження інноваційної діяльності; уміння аналізувати тенденції розвитку інноваційних виробничих технологій за обраною спеціалізацією); особистісно-рефлексійний (показники: здатність до рефлексії інноваційної діяльності, самоконтролю та самооцінювання; усвідомлення необхідності професійного самовдосконалення, самовираження через інноваційну діяльність; уміння прогнозувати наслідки використання інновацій та нововведень) та рівні (високий, достатній, середній, початковий) сформованості цієї здатності.
За результатами експертного оцінювання визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності: посилення мотивації здобувачів вищої освіти до інноваційної діяльності; створення інноваційного освітнього середовища в закладі вищої освіти; насичення змісту підготовки майбутніх педагогів професійного навчання інноваційним складником; упровадження інноваційних технологій у підготовку фахівців.
Спроєктовано модель професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності, що є ідеальним конструктом відображення поетапного її формування в закладі вищої педагогічної освіти, унаочнює досліджувані механізми й процедури взаємопов’язаними структурними блоками: цільовим (мета, завдання), методологічним (методологічні підходи, принципи), суб’єктним (науково-педагогічні працівники, здобувачі вищої освіти (бакалаври)), змістово-технологічним (зміст підготовки, етапи формування інноваційної компетентності, технології, форми, методи та засоби навчання) і діагностико-результативним (критерії, показники, рівні сформованості інноваційної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання, очікуваний результат).
Розроблено детальну методику підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності, що ґрунтується на поєднанні традиційних та інноваційних педагогічних технологій (ІКТ, проєктного, модульного, контекстного, проблемного, змішаного навчання, кейс-технологій тощо). Її реалізація передбачає використання комплексу взаємопов’язаних методів (словесних, наочних, практичних, репродуктивних, проблемних, дослідницьких, евристичних, імітаційно-ігрових, діалогічних, інтерактивних) і форм організації освітнього процесу (проблемні лекції та семінари, семінари-дискусії, творчі практичні заняття, екскурсії, круглі столи, вебінари, тренінги, майстер-класи тощо). Зазначено, що застосування зазначених технологій, методів і форм має узгоджуватися з етапами формування інноваційної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання.
Аналіз і узагальнення результатів експериментального дослідження засвідчили позитивну динаміку сформованості інноваційної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в експериментальній групі. Це проявляється в зростанні кількості здобувачів освіти з високим і достатнім рівнями сформованості компонентів досліджуваної компетентності та одночасному зменшенні їх кількості із середнім і початковим рівнями. Ефективність визначених і теоретично обґрунтованих педагогічних умов підготовки педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності підтверджено статистичним аналізом результатів формувального експерименту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності; спроєктовано структурно-функціональну модель досліджуваного процесу, що поєднує цільовий, методологічний, суб’єктний, змістово-технологічний і діагностико-результативний блоки; удосконалено методику професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності, яка системно поєднує ресурси традиційних і інноваційних педагогічних технологій із самоосвітньою інноваційною діяльністю студентів; діагностичний інструментарій оцінювання рівнів сформованості інноваційної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання відповідно до обґрунтованих критеріїв: мотиваційно-ціннісного, інноваційно-когнітивного, діяльнісного та особистісно-рефлексійного; уточнено сутність, структуру інноваційної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання, критерії, показники та рівні її сформованості. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні в освітній процес закладів вищої освіти навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності, а саме: дисципліни за вибором «Формування інноваційної компетентності педагога професійного навчання», методичних рекомендацій для науково-педагогічних працівників і студентів «Методика поетапного формування інноваційної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання», методичних розробок тренінгових, ігрових занять, майстер-класів, фестивалів, освітнього інтенсиву, що використовувалися в процесі експериментальних досліджень; діагностичного інструментарію для вимірювання рівнів сформованості інноваційної компетентності означених фахівців.
Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення теоретичних і методичних засад професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання до інноваційної діяльності; підготовки посібників, програм навчальних дисциплін; у системі післядипломної педагогічної освіти; у професійній діяльності науково-педагогічних та педагогічних працівників закладів вищої освіти, задіяних в освітньому процесі фахової підготовки здобувачів освіти за спеціальністю 015 «Професійна освіта (за спеціалізаціями)».
Грошовий обіг на території Сіверщини в другій половині XVII–XVIII ст.: краєзнавчий аспект
(Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, 2026) Клюєв, Андрій
У дисертаційній роботі здійснено комплексне, багаторівневе дослідження грошового обігу на території історичної Сіверщини другої половини XVII–XVIII ст. із використанням краєзнавчого підходу. Робота поєднує аналіз нумізматичних матеріалів (монетних скарбів і поодиноких знахідок), писемних джерел та архівних документів із дослідженням повсякденних практик грошового використання, що дозволило відтворити цілісну картину функціонування регіонального грошового ринку.
У центрі дослідження перебувають склад монетної маси на ринках Сіверщини, топографія монетних скарбів, еволюція систем грошової лічби, термінологія грошових одиниць, а також особливості функціонування локальних центрів грошового обігу, зокрема Глухова, Чернігова, Ніжина та Кролевця. Особливу увагу приділено ролі Глухова як адміністративного і фінансового центру Гетьманщини в 1708–1782 рр., що істотно вплинуло на структуру та інтенсивність грошового обігу.
Доведено, що Сіверщина в досліджуваний період була важливою контактною зоною між українськими землями, Московським царством і Річчю Посполитою, що визначило її як специфічний регіон із багатокомпонентною монетною системою. У грошовому обігу тривалий час співіснували різні типи монет – західноєвропейські (передусім талери та їхні фракції), польські номінали та російські рублі, копійки й мідні гроші, що відображало транзитний характер регіону та його залученість до широких торговельно-економічних зв’язків.
Встановлено, що період 1648–1782 рр. характеризується поступовою трансформацією грошової системи: від домінування західноєвропейських і польських номіналів до утвердження російської монетної системи. Цей процес супроводжувався не лише змінами у структурі монетної маси, але й глибокими зрушеннями в системах грошової лічби, які відображали адаптацію населення до нових економічних умов.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що грошовий обіг є одним із ключових індикаторів економічного розвитку регіону, оскільки відображає рівень розвитку товарно-грошових відносин, торговельних зв’язків, ремесел і сільського господарства. Гроші слугують не лише економічним інструментом, але й важливим історичним джерелом, яке містить інформацію про політичні, соціальні та культурні процеси, стаючи своєрідним «літописом епохи».
Особливої значущості дослідження набуває в контексті регіональної історії, оскільки дозволяє виявити специфіку локальних ринків, особливості формування монетної маси, шляхи надходження монет і характер економічної активності населення. Аналіз монетних скарбів і грошової лічби дає можливість реконструювати повсякденне життя населення Сіверщини, його економічні практики та ментальні уявлення.
Актуальність теми посилюється також недостатнім рівнем її розробленості в історіографії. Попри значну кількість праць, присвячених грошовому обігу України ранньомодерного часу, відсутні комплексні дослідження, які б поєднували аналіз нумізматичних матеріалів із вивченням систем грошової лічби на регіональному рівні. Існують суперечності між наявністю значного масиву скарбового матеріалу та відсутністю його системної інтерпретації, між офіційними нормативами грошового обігу та реальною практикою використання лічильних одиниць, які часто не мали фізичного втілення.
У роботі визначено, що грошовий обіг Сіверщини функціонував у межах складної системи економічних зв’язків Лівобережної України. Важливу роль у цьому процесі відігравали торговельні шляхи, ярмарки, діяльність купецтва та локальні фінансові інституції. Значну увагу приділено ярмарковій торгівлі як одному з ключових механізмів циркуляції монетної маси та формування цінової політики.
Окремо досліджено структуру монетної маси та її динаміку. Встановлено
співвідношення різних номіналів у складі скарбів і поодиноких знахідок, що дозволило виявити тенденції розвитку грошового обігу. Показано, що якісна срібна монета поступово «вимивалася» з внутрішнього обігу, тоді як ринок насичувався мідною монетою та фальсифікатами, що було пов’язано з розвитком торгівлі та впливом державної фінансової політики.
З’ясовано, що набуття Глуховом статусу столиці Гетьманщини в 1708 р. суттєво вплинуло на характер грошового обігу. Концентрація адміністративних і фінансових установ сприяла формуванню специфічного «столичного» грошового ринку, який відзначався підвищеною часткою високовартісної монети та інтенсивністю фінансових операцій. Також простежено зміни у структурі грошового обігу після 1708 року. Виявлено поступове витіснення традиційних європейських номіналів імперськими монетними стандартами, однак встановлено, що локальні практики використання та сприйняття грошей зберігалися тривалий час, що свідчить про інерційність економічної культури населення.
У дисертації здійснено комплексне історико-нумізматичне дослідження грошового обігу Сіверщини 1648–1782 рр. на основі поєднання скарбових, музейних, архівних та наративних джерел, що дозволило реконструювати регіональні особливості функціонування монетного обігу в умовах політичної та економічної трансформації Гетьманщини.
Уперше:
– систематизовано та введено до наукового обігу комплекс нумізматичних матеріалів із території Сіверщини, що включає 163 скарбові комплекси та поодинокі монетні знахідки XVII–XVIII ст.;
– здійснено реконструкцію структури монетного обігу Сіверщини за етапами 1648–1708 та 1708–1782 рр., визначено співвідношення західноєвропейських, польсько-литовських і російських монет у регіональному обігу;
– виявлено регіональні особливості трансформації грошового обігу Сіверщини в процесі інтеграції Гетьманщини до фінансового простору Російської імперії;
– простежено зміни систем грошової лічби населення Сіверщини та встановлено тривале співіснування традиційної польсько-литовської та російської лічильних систем;
– встановлено залежність структури монетного обігу від адміністративного статусу Глухова після перенесення гетьманської столиці у 1708 р.;
– уточнено топографію монетних знахідок Сіверщини та встановлено концентрацію основних скарбових комплексів у районах найбільших торговельних центрів і комунікаційних шляхів регіону.
Дістало подальшого розвитку:
– дослідження регіональних особливостей грошового обігу Гетьманщини;
– вивчення ролі нумізматичних джерел у реконструкції соціально-економічних процесів ранньомодерної України;
– аналіз впливу державної фінансової політики на локальні практики грошового використання;
– дослідження процесів витіснення іноземної монети російськими карбуваннями у XVIII ст.
Удосконалено:
– підходи до комплексного аналізу скарбових комплексів як джерела з історії економічних зв’язків;
– методику поєднання статистичного аналізу нумізматичних матеріалів із даними писемних джерел;
– інтерпретацію трансформації грошового обігу Сіверщини в контексті адміністративної та економічної інтеграції Лівобережної України до Російської імперії.
У дисертації обґрунтовано, що грошовий обіг Сіверщини відображає складні процеси економічної інтеграції, які супроводжувалися не лише уніфікацією фінансової системи, але й збереженням локальних традицій. З’ясовано, що поряд із провадженням імперських стандартів існували елементи прихованого спротиву, які виявлялися в тривалому використанні традиційних систем грошової лічби.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для реконструкції економічних процесів на території Сіверщини другої половини XVII–XVIII ст., дослідження особливостей функціонування регіонального грошового ринку та його взаємодії з фінансовими системами Гетьманщини й Російської імперії. Результати дослідження поглиблюють уявлення про розвиток грошового обігу України ранньомодерної доби, процеси економічної інтеграції Лівобережжя та роль провідних центрів Сіверщини – Глухова, Чернігова, Ніжина і Батурина – у фінансовому житті регіону.