Формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта у процесі професійної підготовки

Abstract

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання актуального наукового завдання, що полягає у визначенні, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта у процесі професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена глибинними трансформаціями сучасного освітнього та наукового простору, що відбуваються під впливом глобалізаційних процесів, цифровізації суспільства, інтернаціоналізації науки, розвитку відкритої освіти, а також інтеграції України до Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору. В умовах зростання складності професійної діяльності науково-педагогічних працівників, її міждисциплінарного характеру та високої динаміки змін особливого значення набуває підготовка фахівців, здатних до гнучкого мислення, ефективної комунікації, критичного аналізу, інноваційної діяльності та безперервного професійного розвитку. Саме такі якості інтегруються в понятті «трансверсальні компетентності», які в сучасному науковому дискурсі розглядаються як універсальні, надпредметні, трансферабельні характеристики особистості, що забезпечують ефективність діяльності в різних професійних і соціальних контекстах. Водночас аналіз освітньо-наукових програм українських закладів вищої освіти та освітньої практики дозволив виявити низку суперечностей, які демонструють недостатню зорієнтованість системи підготовки докторів філософії в Україні на цілеспрямоване формування зазначених компетентностей. Здійснений аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень засвідчив, що проблема формування трансверсальних компетентностей розглядається здебільшого фрагментарно – через окремі навички, компоненти або освітні контексти, без цілісного осмислення цього феномену саме в підготовці майбутніх докторів філософії галузі освіти. Відсутність системних педагогічних моделей, чітко окреслених умов і методик формування трансверсальних компетентностей на третьому рівні вищої освіти зумовлює наукову новизну й практичну значущість обраного напряму дослідження. На основі узагальнення наукових підходів уточнено сутність поняття «трансверсальні компетентності майбутнього доктора філософії в галузі знань А Освіта», яке визначено як інтегровану здатність особи ефективно здійснювати наукову, науково-педагогічну та професійну діяльність у різноманітних освітніх і соціальних контекстах, що ґрунтується на динамічно взаємопов’язаній сукупності знань, умінь, навичок, а також способів мислення, мотивів, цінностей і особистісних якостей, що мають універсальний і трансферабельний характер, забезпечують спроможність до інноваційної діяльності, міждисциплінарної взаємодії, ефективної педагогічної трансляції знань, а також розвитку трансверсальних компетентностей у здобувачів освіти в процесі майбутньої викладацької діяльності. У дисертації обґрунтовано структуру трансверсальних компетентностей, що представлена трьома взаємопов’язаними компонентами: інформаційно-інноваційним, який забезпечує інтелектуальну та технологічну основу діяльності (критичне мислення, цифрова грамотність, креативність, здатність до безперервного навчання); соціальним, що визначає ефективність взаємодії (комунікативність, командна робота, тайм-менеджмент); особистісним, який репрезентує внутрішні ресурси особистості (емоційний інтелект, адаптивність, самомотивація, лідерство). Доведено, що зазначені компоненти перебувають у тісному взаємозв’язку і утворюють цілісну систему, яка забезпечує ефективність науково-педагогічної діяльності майбутнього доктора філософії. На основі структурного підходу розроблено критеріально-діагностичний апарат дослідження, що містить три критерії, які конкретизовано через систему показників: інформаційно-інноваційний (показники: здатність до безперервного навчання; сформованість цифрової грамотності; наявність критичного мислення; здатність до креативності), соціальний (показники: розвиненість комунікативності; сформованість навичок співпраці; сформованість тайм-менеджменту) та особистісний (показники: розвиненість емоційного інтелекту; розвиненість гнучкості (адаптивності); наявність самомотивації; сформованість лідерських навичок). Для кожного показника розроблено діагностичні інструменти, що дозволяють здійснювати їх оцінювання. Запропоновано чотири рівні сформованості трансверсальних компетентностей та розроблено їх якісні характеристики: базовий (характеризується фрагментарною сформованістю компетентностей і низьким рівнем їх застосування); адаптивний (відображає здатність до часткового використання компетентностей у типових ситуаціях); достатньо-професійний (передбачає системне використання компетентностей у професійній діяльності); високий інтегрований (характеризується творчим застосуванням компетентностей у складних і нестандартних ситуаціях). Така рівнева диференціація дозволяє здійснювати комплексну діагностику досліджуваного феномену та відстежувати динаміку його розвитку. У результаті застосування методу експертного оцінювання визначено та обґрунтовано педагогічні умови формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта в процесі професійної підготовки, зокрема: забезпечення індивідуальної освітньо-наукової траєкторії мабутніх докторів філософії; мотивування здобувачів освіти до формування трансверсальних компетентностей; підготовка науково-педагогічних працівників до впровадження методики формування трансверсальних компетентностей в освітньому процесі ЗВО; належне ресурсне забезпечення підготовки майбутніх докторів філософії; інтеграція формальної та неформальної освіти на засадах інноваційного підходу. Показано, що реалізація обґрунтованих педагогічних умов забезпечує цілісність процесу формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії та підвищує його ефективність. Спроєктовано структурно-функціональну модель формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта в процесі професійної підготовки, яка включає методологічно- цільовий (мета, завдання, методологічні підходи, принципи), суб’єктний (науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, які забезпечують освітній процес за ОНП, здобувачі третього рівня вищої освіти, наукові керівники аспірантів та роботодавці), змістово-технологічний (компоненти трансверсальних компетентностей, зміст та етапи професійної підготовки, різновиди навчально-пізнавальної діяльності, педагогічні технології з їх організаційними формами, методами, а також засоби навчання), результативний (критерії та відповідні показники, рівні сформованості трансверсальних компетентностей, результат – позитивні зрушення в рівнях сформованості трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії) блоки. Модель відображає логіку та внутрішню організацію процесу професійної підготовки майбутніх докторів філософії та забезпечує його цілісність і системність. Вона ґрунтується на системному, компетентнісному, діяльнісному та особистісно орієнтованому підходах. Розроблено авторську методику формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії в галузі А Освіта в процесі професійної підготовки, що реалізується в три етапи: адаптаційно-діагностичний, поглиблення й практичної апробації, систематизації та професійної самореалізації, кожен з яких характеризується відповідними цілями, змістом, методами та формами організації діяльності.Методика передбачає модернізацію змісту професійної підготовки майбутніх докторів філософії за рахунок наскрізного посилення компетентнісного спрямування освітніх компонентів циклу загальної та спеціальної підготовки ОНП, доповнення програм практик спеціальними завданнями, упровадження вибіркового освітнього компонента «Трансверсальні компетентності в науково-педагогічній діяльності викладача ЗВО», а також добір заходів неформальної освіти для залучення аспірантів, що в сукупності сприятиме підвищенню ефективності формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії. Особливу увагу приділено впровадженню інноваційних педагогічних технологій (змішаного, дистанційного, ігрового, проблемного, проєктного навчання, тренінгових та кейс-технологій тощо), методів (імітаційно-ігрових, інтерактивних, проблемно-пошукових, методу проєктів, кейс-методу, супервізії, фасилітації, портфоліо, мікровикладання, тьюторингу, наставництва тощо), форм (проблемних, фасилітованих, мінілецій, дебатів, дискусій, тренінгів, воркшопів, школи, презентацій тощо), засобів (цифрових інструментів, проблемно-розвивальних вправ, індивідуальних творчих завдань, кейсів, презентацій, відкритих онлайн-курсів, платформ тощо), що забезпечують активну участь здобувачів освіти в різних видах формальної й неформальної освіти та сприяють розвитку їхньої суб’єктності. Експериментальна перевірка ефективності запропонованих педагогічних умов і методики засвідчила їх результативність. Встановлено позитивну динаміку сформованості всіх компонентів трансверсальних компетентностей у здобувачів експериментальних груп. Зокрема, зафіксовано значне збільшення частки осіб із високим інтегрованим і достатньо-професійним рівнями, що свідчить про ефективність упроваджених педагогічних умов. Статистичний аналіз результатів (з використанням критерію Пірсона χ²) підтвердив достовірність отриманих змін на рівні значущості 0,05. Результати дослідження мають теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення полягає в уточненні сутності поняття «трансверсальні компетентності майбутнього доктора філоофії в галузі знань А Освіта», обґрунтуванні їх структури, критеріїв і рівнів сформованості, визначенні педагогічних умов, розробленні моделі й методики їх формування в процесі професійної підготовки. Практичне значення полягає в удосконаленні освітньо-наукової програми підготовки майбутніх докторів філософії в галузі знань А Освіта, а саме: модернізації змісту підготовки за рахунок наскрізного посилення компетентнісного спрямування освітніх компонентів циклу загальної та спеціальної підготовки, доповненні програм практик спеціальними завданнями, розробленні навчально-методичного забезпечення та впровадженні вибіркового освітнього компонента «Трансверсальні компетентності в науково-педагогічній діяльності викладача ЗВО», методичних розробок занять, тренінгів, школи наукових керівників тощо, що використовувалися під час педагогічного експерименту; добірки масових відкритих онлайн-курсів для професійно-особистісного саморозвитку майбутніх докторів філософії засобами неформальної освіти, що в сукупності сприяє підвищенню ефективності формування трансверсальних компетентностей майбутніх докторів філософії. Отримані результати можуть бути використані для розроблення освітньо-наукових програм, удосконалення змісту та технологій підготовки здобувачів третього рівня вищої освіти, а також у системі підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових розвідок є розроблення цифрових інструментів діагностики трансверсальних компетентностей, дослідження їх формування в умовах міждисциплінарної підготовки, а також адаптація запропонованої методики до інших галузей знань.