Формування цифрової компетентності майбутнього вчителя інформатики: концептуальна модель

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретичне узагальнення наукових підходів до формування цифрової компетентності майбутніх учителів інформатики в умовах цифрової трансформації освіти. Обґрунтовано актуальність проблеми в контексті глобальних змін освітнього середовища, зумовлених стрімким розвитком цифрових технологій, необхідністю підготовки педагогів, здатних до ефективного функціонування у цифрово насиченому суспільстві. Цифрова компетентність розглядається як ключова інтегрована складова професійної майстерності, яка поєднує технологічні знання, педагогічні вміння, етичні орієнтири, критичне мислення та здатність до рефлексії й безперервного саморозвитку. На основі аналізу сучасних наукових досліджень розроблено авторську модель формування цифрової компетентності, яка включає п’ять взаємопо-в’язаних блоків: концептуально-цільовий (стратегічне бачення мети та змісту компетентності), змістово-організаційний (інтеграція формальної, неформальної та інформальної освіти, персоналізовані освітні траєкторії, адаптивні цифрові середовища), методичний (використання проєктно-орієнтованих, кейс- і симуляційних технологій, цифрових хакатонів, онлайн-курсів), професійно-рольовий (трансформація ролі викладача у наставника в цифровому освітньому середовищі, розвиток креативної діяльності здобувачів, формування цифрової етики) та рефлексивно-оцінювальний (самооцінювання, електронне портфоліо, моніторинг прогресу, мотивація до самонавчання). Увагу акцентовано на необхідності перегляду змісту освітніх програм спеціальності «Середня освіта (Інформатика)» з урахуванням цифрової дидак-тики, цифрової педагогіки, штучного інтелекту, цифрової інклюзії та іннова-ційних освітніх практик. Розкрито важливість міждисциплінарного підходу, поєднання цифрових технологій з педагогічною метою, розвитком професійної суб’єктності та культури академічної доброчесності. Запропонована модель має потенціал до практичного впровадження в систему вищої педагогічної освіти та сприятиме підготовці педагогів, які не лише ефективно застосовують цифрові технології, а й генерують інноваційні рішення в освітньому процесі. Окреслено перспективи подальших досліджень: емпіричне тестування ефективності моделі, удосконалення інструментів діагностики цифрової компетентності, порівняльний аналіз міжнародного досвіду цифрової підготовки вчителів, дослідження соціально-психологічних чинників цифрового розвитку та впливу цифрової компетентності на побудову індивідуальних освітніх траєкто-рій здобувачів освіти. The article presents a comprehensive theoretical generalization of scientific approaches to the development of digital competence in future computer science teachers in the context of the digital transformation of education. The relevance of the issue is substantiated in light of global changes in the educational environment driven by the rapid development of digital technologies and the need to train educators capable of functioning effectively in a digitally enriched society. Digital competence is viewed as a key integrated component of professional expertise, encompassing technological knowledge, pedagogical skills, ethical orientation, critical thinking, and the ability for reflection and continuous self-development. Based on the analysis of current scientific research, the author proposes a model for developing digital competence that includes five interrelated components: a conceptual and goal-oriented component reflecting a strategic vision of the purpose and content of competence; a content-organizational component emphasizing the integration of formal, non-formal, and informal education, personalized learning trajectories, and adaptive digital environments; a methodological component involving the use of project-based, case-based, and simulation technologies, digital hackathons, and online courses; a professional-role component addressing the transformation of the teacher’s role into that of a mentor within a digital educational environment, the development of learners’ creative activities, and the formation of digital ethics; and a reflective-evaluative component including self-assessment, e-portfolios, progress monitoring, and motivation for self-directed learning. The article highlights the need to revise the content of educational programs in the specialty “Secondary Education (Computer Science)” with consideration of digital didactics, digital pedagogy, artificial intelligence, digital inclusion, and innovative educational practices. It emphasizes the importance of an interdisciplinary approach, integrating digital technologies with pedagogical purposes, fostering professional agency, and promoting a culture of academic integrity. The proposed model has the potential for practical implementation in the system of higher pedagogical education and will contribute to the preparation of educators who not only effectively apply digital technologies but also generate innovative solutions in the educational process. The article outlines prospects for further research, including empirical testing of the model’s effectiveness, improvement of tools for diagnosing digital competence, comparative analysis of international experiences in teacher digital training, and the study of socio-psychological factors in digital development and the impact of digital competence on the construction of individual learning trajectories of students.