С. Періодична преса Північного Лівобережжя 1920-х років як інструмент комуністичної пропаганди

Abstract

У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження періодичної преси Північного Лівобережжя України 1920-х років як інструменту комуністичної пропаганди в умовах становлення радянської влади.Проаналізовано функціонування преси як складової системи ідеологічного впливу, розкрито її роль у поширенні комуністичної ідеології, формуванні суспільної свідомості та забезпеченні ідеологічного контролю в регіональному вимірі. У роботі доведено, що в умовах формування тоталітарної системи Радянського Союзу періодична преса була одним із ключових інструментів пропаганди, агітації та цензури, забезпечуючи трансляцію основних положень марксизму-ленінізму та реалізацію політики партійного керівництва. Комуністична преса як важливий елемент системи радянської пропаганди виконувала не лише інформаційну, а насамперед ідеологічну, мобілізаційну та виховну функції. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю всебічного вивчення механізмів функціонування радянської пропаганди як складової політики тоталітарного режиму. Радянська ідеологія справила тривалий вплив на суспільно-політичний розвиток України, а її інструменти, зокрема періодика, відігравали ключову роль у формуванні «нової людини» та інтеграції населення до радянської системи. Водночас у сучасних умовах з огляду на інформаційні виклики та використання пропагандистських практик у російсько-українській війні дослідження історичних витоків радянської пропаганди, її форм і методів набуває особливої наукової та суспільної значущості. Актуальність теми посилюється також недостатньою розробленістю проблеми в українській історіографії. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених радянській пресі, відсутній комплексний аналіз регіональних особливостей функціонування періодичної преси як засобу комуністичної пропаганди. Особливо це стосується Північного Лівобережжя України, де процеси формування радянського інформаційного простору мали свою специфіку. Отже, дослідження радянської пропаганди, зокрема її регіональних виявів у періодичній пресі 1920-х років, залишається на етапі активного становлення та потребує поглибленого наукового опрацювання, що й визначає актуальність обраної теми. Радянська пропаганда в періодичній пресі Північного Лівобережжя здійснювала свій вплив на місцеве населення в декількох тематичних напрямах. Перший такий напрям – це міжнародна політика та радянська дипломатія. З цього погляду можна виділити такі аспекти та особливості радянської газетної пропаганди: - дотримання чіткої партійної лінії у висвітленні та інтерпретації міжнародної політики; - зображення СРСР як фортеці, оточеної ворожими капіталістичними режимами; - акцент у висвітленні соціальної напруженості, страйків і виступів у західних державах; - розкол між елітами та робітничо-селянським класом в Європі, підтримка СРСР з боку західних робітничих організацій; - інтерпретація політичних процесів в Європі та США через призму неминучості світової комуністичної революції; - концентрація уваги на успіхах радянської дипломатії та правильності радянської зовнішньополітичної позиції. Іншим важливим аспектом, на якому концентрувалася радянська комуністична пропаганда в періодичній пресі Північного Лівобережжя 1920-х років, є репрезентація перебігу бойових дій та зображення негативного образу ідеологічних ворогів радянського режиму. У цьому аспекті радянській пропаганді притаманні такі особливості: - зображення протистояння з білогвардійськими військами та дискредитація білогвардійських сил; - дискредитація ідеологічних конкурентів передусім соціалістичних та соціал-демократичних партій. Зображення поміркованих робітничих партій як класових зрадників та союзників капіталу; - антицерковна та антирелігійна пропаганда, виправдання конфіскації церковного майна та репресій проти священників; - антиселянська пропаганда, критика місцевого селянства за недостатню підтримку більшовицької партії. Третім напрямом, щодо якого працювала партійна пропаганда, є соціальні питання. У цьому напрямі радянській пропаганді притаманні такі особливості: - імітація всенародної підтримки та схвалення партійної політики серед робітників та селян Північного Лівобережжя. Зображення підтримки партійного курсу серед різних частин населення регіону; - зображення марксизму-ленінізму як ідеології прогресу та майбутнього, протиставлення марксистської ідеології з капіталізмом як архаїчною та неефективною системою; - агітація за кооперацію та вступ до робітничих та сільськогосподарських кооперативів, підтримка самоорганізації незаможних селян; - спекуляції на темі соціальної справедливості та рівноправ’я. Використання теми прав жінок та підтримки молоді для просування партійної лінії; - відсутність чіткого розуміння настроїв місцевого населення та поступове наростання ідеологізації пропаганди, що супроводжувалося критикою місцевого селянства та робітників за недостатню комуністичну завзятість та запереченням власних пропагандистських тез, якщо вони не знаходили відгуку серед місцевого населення. У дисертації встановлено, що формування системи радянської періодичної преси в регіоні відбувалося як складова централізованої політики держави, спрямованої на створення єдиного ідеологічного простору. Сформована мережа газет, періодики та спеціалізованих видань діяла в межах жорсткої ієрархії та під контролем партійних органів, що забезпечувало уніфікацію змісту, ідеологічну спрямованість та ефективність пропагандистського впливу. Преса була інструментом реалізації ідеологічного контролю, транслюючи офіційні наративи та формуючи лояльність до радянської влади. Одним із найважливіших напрямів роботи газетної пропаганди Північного Лівобережжя 1920-х років є залучення населення до партійного життя. Пропаганда активно працювала над тим, щоб надати комуністичній партії та марксистсько-ленінській ідеології всенародного характеру. У цьому аспекті можна виокремити такі особливості радянської газетної пропаганди в пресі Північного Лівобережжя: - концентрація уваги на важливих партійних святах та річницях, висвітлення партійних з’їздів та уславлення партійних керівників; - ідеалізація образу В. Леніна після його смерті, перетворення його на надлюдську фігуру; - акцент на проголошенні єдності партії і народу; - уславлення міжнародного комуністичного руху, репрезентація комуністичного інтернаціоналу як єдиної сили, що відстоює права робітників і селян. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено комплексне дослідження періодичної преси Північного Лівобережжя 1920-х років як інструменту комуністичної пропаганди на основі суцільного опрацювання корпусу регіональної періодики, що дозволило реконструювати структуру, зміст і механізми функціонування радянського пропагандистського дискурсу на регіональному рівні. У дисертації вперше: - обґрунтовано цілісну модель функціонування періодичної преси Північного Лівобережжя як засобу комуністичної пропаганди, що поєднує інституційний, змістовий та функціональний виміри; - розкрито особливості реалізації марксистсько-ленінської концепції пропаганди в діяльності періодичної преси Північного Лівобережжя, визначено її роль у формуванні інформаційної політики радянської влади; - реконструйовано систему регіональної радянської преси на основі суцільного аналізу 355 назв періодичних видань Північного Лівобережжя 1920-х років, визначено її структуру, типологію та динаміку розвитку; - виявлено, типологізовано механізми конструювання образу «ідеологічного ворога» в регіональній пресі (політичні, соціальні, релігійні та зовнішньополітичні виміри) та визначено їх функціональне призначення в системі пропагандистського впливу; - встановлено особливості поширення центральної ідеологічної політики на регіональний рівень через пресу, зокрема механізми адаптації загальносоюзних наративів до локального соціального контексту; - визначено конкретні форми і засоби залучення населення до партійно-політичного життя через періодичну пресу (репрезентація масової підтримки, мобілізаційні кампанії, символічна політика, пропаганда кооперації та участі в партійних структурах). Удосконалено: - методику дослідження періодичної преси як історичного джерела шляхом поєднання контент-аналізу, статистичного підходу та проблемно-хронологічного методу, що дозволило перейти від описового до аналітичного рівня узагальнень; - підходи до аналізу періодичної преси як багаторівневого інструменту пропаганди, уточнивши співвідношення інституційного контролю, змістового наповнення та комунікативних стратегій; - інтерпретацію взаємозв’язку між центральною ідеологічною політикою та її регіональною реалізацією, показавши не лише трансляційний, а й адаптаційний характер функціонування преси. Набули подальшого розвитку: - дослідження історії періодичної преси Північного Лівобережжя 1920-х років на основі розширення джерельної бази та залучення масиву малодосліджених газетних видань; - вивчення пропагандистського дискурсу як інструменту впливу на суспільну свідомість; - наукові уявлення про еволюцію комуністичної пропаганди на сторінках радянської преси через конкретизацію її тематичних, функціональних і риторичних змін упродовж 1920-х років. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його основні положення, висновки та результати сприяють подальшому дослідженню особливостей функціювання системи комуністичної пропаганди на території Радянської України та СРСР загалом. Зокрема, розкриті особливості висвітлення міжнародної політики та зовнішньої політики СРСР у періодиці Північного Лівобережжя 1920-х років, простежена еволюція підходів партійної газетної пропаганди до зображення міжнародної політики та ролі СРСР у ній. Охарактеризовано соціальні питання як об’єкт пропагандистського дискурсу в регіональній пресі Північного Лівобережжя 1920-х років, виокремлено основні тематичні аспекти, у межах яких здійснювалася пропаганда на сторінках газет; описано специфіку залучення місцевого населення до партійно-політичного життя на сторінках місцевої періодики Північного Лівобережжя 1920-х років, здійснено аналіз репрезентації бойових дій на сторінках регіональних газет та «образу ворога» як засобу партійної боротьби проти ідеологічних ворогів у газетній пропаганді Північного Лівобережжя 1920-х років. Отримані в дослідженні наукові результати можуть бути використані в подальших наукових працях, монографіях і дисертаціях. Вони можуть бути використані під час підготовки праць з історії преси, розроблення університетських і шкільних курсів з історії України, лекційних курсів з історії преси для поглиблення знань із новітньої історії. Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій усі наукові результати, теоретичні положення та узагальнення належать авторові. Концептуальні підходи, методологія дослідження, постановка наукових завдань, аналіз джерельної бази та формулювання висновків є особистим науковим доробком здобувача. Основні положення дисертації апробовано в наукових публікаціях автора. У працях, підготовлених у співавторстві, здобувачеві належить провідна роль у розробленні дослідницької проблематики, зборі й аналізі історичних джерел, обґрунтуванні теоретичних положень і формулюванні висновків. Зокрема, у спільних публікаціях автор здійснив аналіз механізмів інтеграції комуністичної пропаганди в освітню сферу, розкрив особливості дослідження пропагандистських практик в умовах декомунізації, а також обґрунтував роль пропаганди як складової суспільного розвитку. Отримані результати сприяють глибшому розумінню ролі періодичної преси як інструменту формування ідеології, механізмів функціонування радянської пропаганди та її впливу на суспільство.